Вітаємо Вас з Днем Незалежності України! (ПУБЛІКАЦІЇ)  24.08.2008

Вітання Київської міської організації Спілки Української Молоді із Сімнадцятою річницею Незалежності України

Шановні Українці!

Вітаємо Вас з Днем Незалежності України!

Бажаємо Вам твердості переконань і незламної волі!

Хай ідеали свободи надихають Вас на перемогу у боротьбі для слави, процвітання й могутності України!

Віра, честь і правда сприятимуть нам у цій боротьбі.

Слава Україні! Героям слава!

24 серпня 2008 року

З повагою,
Голова Київської міської організації
Спілки Української Молоді Володимир Мозговий

 

15 анекдотів від учителя-поліглота (ПУБЛІКАЦІЇ)  19.08.2008

Олег Паламарчук, місто ЛьвівПро політичну кар’єру

Якось один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:
 − Що треба вміти, щоб стати успішним політиком в Україні?
 − Ну, по-перше, треба мати добру пам’ять, − пояснював учитель-поліглот, − щоб пам’ятати: кому що набрехав. По-друге, треба знаходити вчасно потрібних друзів і вчасно їх зраджувати. А, по-третє, треба вміти прикинутися таким дурником, як і ті, хто буде за тебе голосувати.

Хто заробляє в Україні?

До вчителя-поліглота завітав якось його давній приятель, який 10 років прожив у Сполучених Штатах і приїхав на пару тижнів на Україну. Трохи поговорити за чаркою, ну і, звісно, вчитель-поліглот розповів кілька десятків своїх анекдотів.
 − Цікаво, смішно, − відмітив американець. − А ти щось маєш з того, що пишеш?
 − Та нічого не маю, − знизив плечима вчитель-поліглот.
 − Дивно! У нас, в Америці, той, хто може підняти людям настрій, заробляє на цьому гроші.
 − А в нас, в Україні, все навпаки. Заробляє гроші той, хто може зіпсувати людям настрій: міліціонер на дорозі, митник на кордоні, чиновник у держаній установі, директор на підприємстві.

Про Конституцію

─ Ви читали Конституцію України? ─ запитали студенти вчителя-поліглота Олега Паламарчука.
─ Ні, навіщо? ─ здивувався учитель. − У кожному суспільстві є писані закони і неписані закони. Перші ─ форма суспільства, а другі ─ його зміст. Писаний закон читають, але його не дотримуються; а неписаний закон, звісно, не читають, але його знають і дотримуються.
─ А коли в Україні діятиме Конституція?
─ Коли вона стане неписаним законом суспільства, ─ відповів учитель-поліглот.
 

Про закон

На уроці один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:
 ─ Що таке закон?
 ─ Ну, як тобі пояснити, ─ замешкався учитель. ─ Коротко кажучи, закон ─ це для дурнів.
 ─ А для мудрих?
 ─ А мудрі завжди зможуть між собою домовитися, ─ пояснив учитель.

 

Про народ

Якось учитель-поліглот  зустрів у дворі свого будинку сусіда, пенсіонера-політика
 − Це жах! − обурювався пенсіонер-політик. − Всі чиновники − злодії, тотальна корупція, суду нема, закон не діє. Сили нема вже терпіти це!
 − Так, так, − погодився вчитель-поліглот. − Простий народ все терпить і чекає того дня: коли ж нарешті він перестане терпіти і чекати?
 

Про енергетику

Якось студенти після лекції запитали вчителя-поліглота Олега Паламарчука:
 − Що трапиться з Україною, коли Росія ще раз вдвічі підніме ціни на енергоносії?
 − Тоді нас врятує лише чудо, − відповів учитель.
 − То що, в України нема ніяких шансів як держави? − допитувалися студенти.
 − Як нема шансів? − здивувався вчитель. − А чудо?
 

Про правовій захист

Учитель-поліглот Олег Паламарчук був перекладачем для одного американського бізнесмена. Якось розговорилися про життя-буття.
 − У нас, в Україні, жити стає все важче і важче. Ну, зі всіх боків тебе дістають, − скаржився на свою долю учитель-поліглот.
 − Ну, коли мене дістали, то я багатий американець, іду до суду і наймаю собі адвокатів.
 − А я, бідний українець, коли мене дістали, іду в аптеку і купую собі валер’янку.
 

Про українську демократію

Якось один польський бізнесмен, якому учитель-поліглот Олег Паламарчук допомагав як перекладач, запитав:
 − Ну, ви ж такі люди, як ми! Чому у вас такий жалюгідний стан господарки?
 − Бо у нас при владі політики-популісти, − відповів учитель.
 − Хіба у вас нема демократії! Чому ви таку владу обираєте?
 − Ні, в Україні нема демократії. В Україні − пенсіонерія. А наша демократія  поїхала до Італії, до Іспанії, до Америки чи до Росії заробляти гроші.

Про вибори

Якось студенти після лекції запитали вчителя-поліглота Олега Паламарчука:
− Яка різниця між виборами у Росії і в Україні?
− У Росії вибори без вибору, там наперед всім відомі результати виборів.
− А в Україні?
− А в Україні вибори без результату − всі наперед знають, що ніякого результату
ці вибори не дадуть.

Про єдину націю

Якось під час лекції студенти запитали вчителя-поліглота Олега Паламарчука:
− Як можна об’єднати українців у єдину міцну націю?
− Це просто і не легко, − сказав учитель-поліглот. − Треба знайти спільну мету,
спільного ворога і єдиного лідера.

Про батьківщину

Якось на літературному вечері одна студентка запитала вчителя-поліглота Олега Паламарчука:
 − Вам доводиться страждати від любові без відповіді.
 − Так, − зітхнув учитель-поліглот, − я дуже люблю свою Батьківщину.

Про справедливе суспільство

Зустрів якось вчитель-поліглот  свого давнього приятеля бізнесмена Вставляювікнадвері і каже:
 − Я створюю нову партію «За справедливе суспільство»… Вступаєш?
 − Ні, мені потрібно не справедливе суспільство, а дубовий паркет, − відмахнувся бізнесмен.
 − А навіщо тобі паркет, коли ти недавно ставив підлогу?
 − Як навіщо, коли у мого сусіда (щоб він здох!) є дубовий паркет, у мого напарника (щоб його біда вхопила!) є дубовий паркет, у мого кума, придурка, теж в хаті паркет…
 − Якщо ми побудуємо справедливе суспільство, − перебив його вчитель-поліглот, − то ні в твого сусіда, ні в твого напарника, ні в твого кума не буде дубового паркету.

Про корупцію

− Чому українська демократична влада не бореться з корупцією та злодійством? − обурювався один старий патріот України у розмові з учителем-поліглотом Олегом Паламарчуком.
 − Якщо наша, обрана народом влада, буде боротися з корупцією та злодійством, тоді нашому народу доведеться її обирати щодня, − відповів учитель.

Про свободу і демократію

Хлопчик, який відвідував уроки вчителя-поліглота Олега Паламарчука одного разу попросив у свого вчителя розтлумачити значення двох слів, яких він не розумів.
 − Що таке «свобода» і що таке «демократія»?
 − Як би тобі пояснити? − замислився учитель. − Ну, свобода − це коли ти сам удома. А демократія − це коли у тебе кожних чотири − п’ять років новий тато.

Про українську мову

Якось у політичній дискусії студенти запитали вчителя-поліглота:
 ─ Що буде, коли Верховна Рада прийме закон про російську мову як державну мову України?
 Учитель задумався і за хвилину дав відповідь:
 ─ Тоді українцям нічого не залишиться, як вірити в Україну, саме українство перетвориться в релігійну організацію, а українська мова стане їхньою молитвою.

Власник CNN i засновник United Nations Foundation Тед Тернер - батько вакцинацiї (ПУБЛІКАЦІЇ)  16.06.2008

Злочинну імунізацію української молоді профінансував американський мільярдер – спонсор скорочення «зайвого населення»

Чи хочете ви добровільно зробити собі або своїм дітям щеплення недозволеною до застосування в Україні вакциною з вірусом, вирощеним в Індії на людському абортованому матеріалі, привезеному в нашу країну за гроші людини, що заповзялася скоротити населення Землі і витрачає мільярди на програми обмеження народжуваності в країнах третього світу?

Події, що відбулися останнім часом, такі, як припинення вакцинації, порушення кримінальної справи, усунення від посад ряду високопоставлених чиновників Мінохоронздоров’я, зустріч Президента з правоохоронцями, гучні заяви окремих політиків і політичних сил – все це дає підставу сподіватися, що винні в порушеннях, які поставили під загрозу здоров’я мільйонів українців, будуть виявлені і покарані.

Ось, наприклад, я тримаю в руках висновок про відповідність медичного імунобіологічного препарату показникам якості, видане Держслужбою лікарських засобів і продукції медичного призначення. За цей документ керівництво Мінохоронздоров’я хапається як за соломинку: ніяких інших дозвільних документів на препарат немає. Мотивація чиновників виглядає щонайменше дивною: наявність сертифікату якості на партію автоматів Калашникова не є підставою для їх застосування.

Так от, висновок № 584-08.9/В про те, що «Кака» відповідає показникам якості, було видано 18 квітня 2008 року. В той же час, дозвіл на ввезення восьми мільйонів доз вакцини №18МБ-181/19 з’явилося за два тижні до цього – 03.04.2008. Таким чином, було дано дозвіл на масове ввезення до України препарату, якість якого на той момент не була належним чином встановлена.

Цікаво, на підставі якого дозвільного документа ввозилася ця, зовсім не дослідна, партія? Якби я був слідчим, я б дав запит на митницю і отримав копії всіх документів, які стали підставою для оформлення вантажу. Але я всього лише публіцист; мені залишається тільки сподіватися, що прокуратура з’ясує всі обставини.

Але у мене, як у публіциста, до цих пір немає відповіді на найголовніше питання: а чи була об’єктивна необхідність в такій масовій вакцинації українців від кору і краснухи?

Формальним приводом для додаткової імунізації став сплеск захворюваності взимку 2005-06 рр. Тоді, після декількох щодо спокійних років, кором захворіло порядка 45 тисяч чоловік. У ті дні міністерство охорони здоров’я заспокоювало нас, заявляючи, що спалах носить природний характер і не може розглядатися як епідемія. Сьогодні з’ясовується, що ситуація з кором в Україні катастрофічна і таїть в собі небезпеку для нібито «стерильної» Європи.

Якщо звернутися до статистики ВООЗ, можна побачити, що даний аргумент не витримує жодної критики. Так, в Італії в 2002 році було зареєстровано 11 тисяч випадків захворювання кором, а в 2006-му – всього 439 хворих. У Франції, де в 2004 році були більше 4 тисяч хворих корі, в 2006 році відмічено всього 40 випадків. У Португалії, де трудиться велика кількість українських гастарбайтерів, в критичному для України 2006 року не було зафіксовано жодного випадку кору. Нарешті, в прикордонній Польщі, Угорщині, Словаччині в той рік фіксувалися одиничні випадки хвороби; у 2006 році в Румунії, в порівнянні з попереднім роком, захворюваність знизилася в півтора рази, в Туреччині – в двісті разів.

Виникає закономірне питання: на якій підставі міністр охорони здоров’я Василь Князевич оголошує нашу країну «джерелом інфекцій для Європи»? Невже в Європі виявлено масове розповсюдження штамів українського походження, невже доведена кореляція між статистикою захворювань в Україні й інших країнах?

Перша офіційна інформація про майбутню додаткову вакцинацію з’явилася 4 вересня 2007 року. На минулій того дня прес-конференції тодішній головний санітарний лікар України Сергій Бережний повідомив, що рішення про необхідність проведення додаткової імунізації ухвалене експертами ВООЗ.

В той же час деякі заяви учасників прес-конференції викликають серйозні сумніви. Так, було сказано, що подібні повторні імунізації були проведені у ряді країн, зокрема, на Кіпрі, у Франції, в Албанії, Азербайджані, Казахстані, Киргизії. Проте офіційна статистика ВООЗ слабо стикується з цими заявами. Так, якщо в 1997 році на Кіпрі було вакциновано 90% жителів, то в 2006 – 87%. Це означає, що якщо в цій країні і проходила повторна вакцинація, то вона була зовсім не поголовною і не такою масовою, як українська.

Взагалі, по даним ВООЗ, в Україні щепленнями від кору охоплене 98% населення. Іншими словами, неприщепленими залишаються лише 2% українців. Для порівняння: у Франції відсоток невакцинованих в шість разів, у Великобританії – в сім разів, в Австрії – вдесятеро більше, ніж у нас. За великим рахунком, імунітету проти кору немає тільки у невеликого відсотка українців, для яких така особливість закладена генетично, або у тих, хто має стійкі протипоказання проти щеплень за станом здоров’я.

Гаразд, припустимо, Україна дійсно є головним європейським розсадником кору. Припустимо, що тільки масова додаткова вакцинація здатна переламати ситуацію. У такому разі, для досягнення заявленої мети логічно було застосовувати моновакцину проти кору. Натомість хтось ухвалив рішення використовувати комбіновану вакцину від кору і краснухи. Це відразу розширило список протипоказань: наприклад, не будуть щеплені вагітні жінки, для яких протипоказаний саме краснушний компонент.

Далі, в українській і світовій практиці в підлітковому віці проти краснухи щепляться тільки дівчатка. Хлопчикам водять вакцину проти свинки (паротиту) – найнебезпечнішого і вельми поширеного в Україні захворювання. Серед його ускладнень - панкреатит, діабет, чоловіче безпліддя. Проблема паротиту вельми серйозна – але експертів ВООЗ вона чомусь не турбує.

Хто ухвалив рішення про використання вакцини КК, а не моновакцини або традиційною тривакцини КПК (кір, паротит, краснуха)? Чому хлопців і чоловіків вакцинують від краснухи, ігноруючи проблему не менш поширеного і набагато небезпечнішого паротиту?

На жаль, мотивація Мінохоронздоров’я виглядає сміхотворною, і розумної відповіді на ці питання я не знаходжу.

Одним з доводів моїх опонентів є нібито недостатній рівень імунітету, що набувається після «класичних» щеплень. Мовляв, з часом з’явилися нові штами вірусу, тож імунізація новим препаратом, який містить «свіжіші» зразки, дозволить знизити захворюваність.

На жаль, це не так. Ніяких нових штамів в індійській вакцині немає.

Планові щеплення дітей в Україні проводяться, зокрема, бельгійським препаратом «Пріорікс». Він містить віруси штаму Wistar RA 27/3. За даними виробника, у вакцині КК міститься такий же штам RA 27/3, виведений з людського матеріалу ще в 1969 році винахідником вакцини від краснухи, американським дослідником Стенлі Плоткіним. В якості протикорового компоненту в індійській вакцині міститься штам Edmonston-Zagreb, також отриманий ще в 60-і роки. Його відмінність від інших похідних штаму Edmonston в тому, що для його виробництва також застосовується людський матеріал.

Я не стану акцентуватися на тому факті, що як сировина для обох компонентів індійської вакцини використовуються людські зародки, що абортували. Річ навіть не в тому, що в ДНК культури людських клітин можна випадково або умисне упровадити будь-який інший вірус, виявити який згодом буде практично неможливо. Дивує інше: ВООЗ, яка завжди прагне дотримуватися принципів лікарської етики, рекомендувала для України саме препарат, що виготовляється на абортованому матеріалі, а не якийсь «етичніший» аналог.

Таким чином, розумного логічного пояснення, з якою метою проводилася масова позапланова вакцинація жителів України проти кору препаратом КК індійського виробництва, я знайти не можу. Єдиний вивід: це рішення було викликане зовсім іншими, що широко не афішуються, причинами.

Наступне, суто публіцистичне, питання: а хто фінансує додаткову імунізацію громадян України?

На згаданій вище прес-конференції 4 вересня 2007 року як спонсор заходу було названо Міжнародну фінансову установу по імунізації (IFFIm) – міжурядову установу, яка фінансує проведення щеплень дітям з бідних країн світу. Проте в Україні передбачається вакцинація переважно дорослих, і використання засобів IFFIm з’явилося б нецільовим витрачанням спонсорських грошей. Недивно, що на офіційному сайті IFFIm немає ні слова про участь організації в нинішній українській кампанії.

Хто ж заплатив за «Каку» для українців? Судячи з усього, це був приватний американський фонд United Nations Foundation. Принаймні, логотип цього фонду красується на офіційному сайті вакцинаційної кампанії і на всіх її офіційних буклетах. Цей фонд підтримує програму Measles Initiative, яка пропонує масові щеплення як панацею від захворювання кором. В рамках цієї програми, до кінця 2005 року було вакциновано 217 мільйонів дітей в 44 країнах Азії і Африки, до яких чомусь відноситься і Україна (?!!!). Згідно з оприлюдненими планами, в нашій країні було намічено провести десять мільйонів щеплень в березні-квітені 2007 року. Видно, що нинішня програма додаткової вакцинації, яка просувається в Україні, є не ситуативним рішенням Мінохоронздоров’я, ВООЗ і ЮНІСЕФ, а плановим заходом приватного фонду «United Nations Foundation».

69-річний Тед Тернер, батько п’ятьох дітей, власник телекомпанії CNN і засновник фонду «United Nations Foundation», широко прославився своєю боротьбою за повсюдний дозвіл абортів і обмеження народжуваності. Недавно в черговому інтерв’ю він виклав своє бачення майбутнього людства. На думку Тернера, на земній кулі розвелося дуже багато зайвих людей, які споживають дуже багато ресурсів, «коптять небо», що й призводить до глобального потеплішання. Він закликав людство в найближчі сто років дотримуватися принципу «одна сім’я – одна дитина», щоб допомогти обмежити населення Землі і вирішити тим самим проблему.

Ексцентричний мільярдер не шкодує грошей на просування своїх ідей: свого часу він пожертвував мільярд доларів на фінансування ООНівських проектів. Гроші надходили через «United Nations Foundation». ЮНІСЕФ гаряче вітав це «надзвичайно щедре і соціально-значуще рішення», прийняте якраз в той момент, коли ООН переживала серйозні фінансові труднощі. Левова частка засобів цього гранту спрямована на реалізацію програм, так або інакше пов’язаних з обмеженням чисельності населення в країнах третього світу. Саме це стало причиною конфлікту і припинення співпраці ЮНІСЕФ з католицькою церквою. На думку Ватикану, ця міжнародна організація перетворилася на інструмент реалізації нелюдяних ідей Тернера про обмеження чисельності населення за допомогою абортів, контрацепції та стерилізації.

А зараз скажіть: чи хочете ви добровільно зробити собі або своїм дітям щеплення недозволеною до застосування в Україні вакцини з вірусом, вирощеним в Індії на людському матеріалі, привезеному в нашу країну за гроші людини, що поставила своєю за мету скоротити населення Землі і витрачає мільярди на програми обмеження народжуваності в країнах третього світу?

На закінчення можна пригадати про міжнародний скандал в середині дев’яностих в Мексиці, Нікарагуа і на Філіппінах. У цих країнах під егідою ВООЗ також проводилися масові позапланові щеплення – цього разу проти правця (рос. столбняка). Ця акція також супроводжувалася вельми дивними обставинами. Так, щеплювали виключно жінок (неначе чоловіки не схильні до ризику правця), причому у віці від 15 до 45 років (неначе дітям ця хвороба не загрожує). Були й інші «дивності»: так, порушуючи філіппінське законодавство, застосовані в ході масових щеплень препарати не ліцензували у відповідному державному відомстві. Притиснуті до стінки чиновники заявили, що «вакцини прибули від поважаних виробників», і що вони сертифіковані ВООЗ (знайома історія, чи не так?)

Як з’ясували незалежні від ВООЗ дослідники, надіслана вакцина містила людський гормон гонадотропін, який зазвичай виробляється плацентою і ініціює перебудову гормонального фону в період вагітності. На їх думку, при одночасному введенні гонадотропіна з вакциною організм починає виробляти антитіла не тільки проти збудника правця, але і проти даного гормону, результатом чого є безпліддя.

Природно, представники ВООЗ всіляко заперечували можливість попадання гонадотропіна у вакцину. Коли ж їм були пред’явлені результати лабораторних досліджень, було заявлено, що кількість гормону, що випадково потрапив в препарат, дуже мала, щоб викликати негативні наслідки. Ця заява також була спростована дослідним шляхом, але, у будь-якому випадку, ніякі офіційні претензії на міждержавному рівні не пред’являлися.

Проте є статистика, яка свідчить, що приріст населення Мексики останніми роками скоротився до 1,4% в порівнянні з 2,4% в період 1970-1990 рр. останніми роками. У Нікарагуа народжуваність знизилася з 2,7 до 1,8%. Це при тому, що в сусідніх країнах (Сальвадорі та Гватемалі) рівень народжуваності за ці роки практично не змінився, а в Белізі – істотно зріс.

Чи вплинули «добродійні» ВООЗівські щеплення на зниження народжуваності в Мексиці і Нікарагуа? Про це сьогодні ми можемо тільки здогадуватися.

Він НО:

Реакція одного читача цієї статті щодо українського МОЗ і влади в цілому, яка дозволила вакцинацію: «Я абсолютно переконаний, що ці суки нас продали!»

Сергій Дібров

http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1344

Віктор Ющенко та Едуард Єфіменко на Чорнобильських заходах (ПУБЛІКАЦІЇ)  01.05.2008

 

перший праворуч Голова Комітету по боротьбі з корупцією Едуард Єфіменко

 

Президент України Віктор Ющенко взяв участь у церемонії покладання квітів до Меморіального кургану «Героям Чорнобиля». Заходи відбулися у Києві на 22-і роковини Чорнобильської катастрофи.

У заході взяли участь Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, Секретар РНБОУ Раїса Богатирьова, Глава Секретаріату Президента України Віктор Балога, Голова Комітету по боротьбі з корупцією Едуард Єфіменко, Голова Київської ОДА Віра Ульянченко, міністр оборони Юрій Єхануров, громадські та політичні діячі, ліквідатори аварії на ЧАЕС, родичі загиблих.

Після цього Президент встановив свічку в пам’ять про загиблих у Храмі Входу Господнього в Єрусалим (Чорнобильська церква).

*********

Президент України Віктор Ющенко разом із Головою Правління Комітету по боротьбі з корупцією Едуардом Єфіменком та Головою Київської обласної державної адміністрації Вірою Ульянченко був присутній на відкритті пускового комплексу першої черги Комплексу «Вектор» (з переробки радіоактивних відходів).

Третій ліворуч - Едуард Єфіменко

 

Також Віктор Ющенко та Едуард Єфіменко й Віра Ульянченко мали можливість спостерігати за вивантаженням останньої паливної збірки з реактора третього блоку ЧАЕС.

Перший ліворуч - Едуард Єфіменко

 

Ліворуч від Президента України - Едуард Єфіменко

Другий ліворуч - Едуард Єфіменко

Праворуч від Президена Едуард Єфіменко

 Прес-секретар Голови Правління

Комітету по боротьбі з корупцією Володимир Мозговий

Всі – на фронт! Антикорупційний (ПУБЛІКАЦІЇ)  30.04.2008

Виступаючи з позицій представника активної громадськості, яка прагне бути почутою владою, хотілось би зазначити, що нині державні органи, які утримуються платниками податків, є недостатньо ефективними. Мало того, що вони не завжди виконують належним чином свої функції, нерідко вони намагаються діяти всупереч інтересам людей, і однією з причин такої ситуації є тотальне ураження корупцією.

Можна навести приклади з місць, де влада встановлює невиправдано завищені тарифи на житлово-комунальні послуги, утаємничує прийняття рішень з відведення земельних ділянок для будівництва, ігноруючи при цьому екологічні норми та думку громади. Теоретично, грошей, отриманих внаслідок проведення кількох відкритих земельних аукціонів з продажу ласих шматочків землі, цілком вистачило б на фінансування будівництва соціального житла і вивезення сміття, у якому громада вже задихається. Але “відкоти” з багатьма нулями розкладаються по кишенях за передачу під забудову територій сквериків та дитмайданчиків. При цьому будівельні компанії закладають у вартість житла кошти, витрачені на хабарі. Значною мірою цим і пояснюється захмарна ціна на нерухомість.

На нашу думку, така ситуація не в останню чергу спричинена високопосадовою корупцією та корупцією у правоохоронних органах. Для підтвердження цієї тези достатньо поцікавитись, хто ж із високопосадовців або представників правоохоронних органів, чи, наприклад, суддя був притягнутий за останні рік-два до кримінальної відповідальності? Навіть якщо і були такі випадки, то помітного суспільного резонансу вони не отримали. В основному до тенет правосуддя потрапляє лише “дрібна рибка” - голови і секретарі сільрад, депутати місцевого рівня, державні службовці найнижчих рангів. І ще більш незначна статистика засудження до реальних строків позбавлення волі та конфіскації майна, набутого внаслідок корупційної діяльності.

Що має внаслідок поширення корупції Україна? Загострюється проблема розшарування суспільства на дуже багатих і дуже бідних. Бідність є наслідком і одночасно причиною корупції. З держави вимиваються кошти, які вкрай потрібні на розвиток, на внутрішні інвестиції, на соціальні програми. Як один із наслідків - в очах світу Україна має сумнівну репутацію корумпованої держави, яка не може розраховувати на серйозні інвестиції.

Що ж потрібно зробити для оздоровлення ситуації? Насамперед прийняти дієве законодавство. При цьому не потрібно винаходити якийсь власний “український велосипед”, достатньо виконати міжнародні зобов’язання, що містяться у конвенціях ООН, Ради Європи, групи ГРЕКО, Стамбульського плану дій. Загальновідомими недоліками вітчизняного законодавства у сфері боротьби з корупцією є занадто м’які санкції, здебільшого штрафи за вчинення корупційних проступків; відсутність покарання за кумівство (непотизм), відсутність заборони зайняття посад на державній службі особам, що вчинили корупційні діяння; відсутність норм щодо матеріального відшкодування державі та постраждалим збитків, спричинених корупцією, конфіскації майна, придбаного за рахунок корупції, тощо. Стосовно цих аспектів мали місце політичні домовленості (стаття 11 Універсалу національної єдності). Ще на початку 2006 року Президент вніс до Верховної Ради пакет антикорупційних законів, прийняв низку указів, зокрема затвердив Концепцію по боротьбі з корупцією. Але належних кроків у цьому напрямку з боку парламенту не було зроблено. За великим рахунком, саме політична корупція і стала однією із причин політичної кризи.

Слід зазначити, Президент України виявив розуміння цих причин і 31 серпня того року оприлюднив десять антикорупційних ініціатив, демонструючи політичну волю до подолання цього ганебного явища. Тепер владі конче потрібно здійснити рішучі кроки задля втілення у життя цих ініціатив. Слід посилити урядовий План заходів щодо реалізації Концепції протидії корупції в Україні “На шляху до доброчесності” до 2010 року й створити, нарешті, спеціальний антикорупційний орган, відповідальний за стан подолання корупції. Як відомо, робота над відповідним законопроектом здійснюється, але існує ризик, що цей документ може стати черговою декларацією і свідченням безсилля влади.

Для того щоб цього не сталося, необхідно залучити до протидії корупції такий важіль, як потенціал громадських організацій і рухів, створених для відстоювання прав людини, боротьби з корупцією і злочинністю. Цей потенціал може бути залучений у формі громадського контролю за прозорістю прийняття тих чи інших державних рішень, за які зрештою платитимуть із своїх кишень платники податків, за кадровою політикою, чистотою рядів правоохоронців і суддів. Але, на жаль, сьогодні неурядові організації позбавлені ефективних можливостей впливати на стан боротьби з корупцією і ситуація порівняно з 2005 “постреволюційним” роком суттєво погіршилась. Ця негативна тенденція виявилась у ліквідації або формалізації роботи громадських колегій (рад) у органах влади, правоохоронних органах; є дефіцит інформування громадськості про питання, що розглядаються на засіданнях центральних органів влади, відповідно, це також відбувається і на місцевому рівні. Наприклад, на засідання органів місцевого самоврядування не допускається преса, коли розглядаються чутливі питання щодо розподілу земельних ділянок.

Проте необхідність посилення участі громадських організацій у протидії корупції випливає з рекомендацій впливових міжнародних організацій. Так, згідно з міжнародними рекомендаціями Стамбульського плану дій Україна повинна зміцнити співробітництво з громадянським суспільством у сфері боротьби з явищами корупції, включаючи зміцнення зв’язків з університетськими програмами, різноманітними неурядовими організаціями і діловими колами у питаннях боротьби з корупцією; посилити моніторинг у громадянському суспільстві і розширення можливостей для навчання і проведення досліджень у цій області; забезпечити виконання у повному обсязі Закону “Про інформацію” - розглянути можливість створення незалежної служби інформаційного уповноваженого; прийняти такі зміни до Закону “Про громадські організації”, які б давали змогу здійснювати вплив на рішення уряду; розширити вплив ЗМІ (журналістські розслідування), не допускати надуманого притягнення журналістів до відповідальності.

Активізація співпраці органів державної влади із громадськістю випливає з Порогової угоди Корпорації “Виклик тисячоліття”, основною метою якої є зміцнення функцій громадянського суспільства з відстеження та викриття корупції у державних структурах, реформа судівництва, вдосконалення застосування етичних стандартів тощо. За висновками Антикорупційної мережі Організації економічного співробітництва і розвитку “проблема полягає у відсутності сильної позаурядової організації, яка б займалась проблемами боротьби з корупцією, могла б зосередити навколо себе зусилля інших громадських об’єднань і служила б впливовим партнером органів державної влади”.

Зважаючи на означений стан поширення корупції в Україні та боротьби з цим явищем, ряд громадських організацій вирішили створити Антикорупційний фронт України, який би взяв на себе завдання об’єднати зусилля неурядових організацій, відповідальних та активних громадян у боротьбі за чисте, вільне від криміналу і бідності майбутнє України. 27 лютого 2007 року Меморандум про створення Антикорупційного фронту підписали керівники Комітету по боротьбі з корупцією, Комітету протидії корупції та організованій злочинності, Антикорупційного комітету, Київської міської організації спілки української молоді. Кожна з цих організацій намагається внести свій вклад у загальну справу щодо подолання корупції в Україні. Зокрема Комітет по боротьбі з корупцією має розгалужену регіональну структуру, володіє тривалим досвідом надання допомоги підприємцям, що постраждали від корупції, представники цієї організації присутні у низці громадських рад, що діють при державних органах. ГО “Комітет протидії корупції та організованій злочинності” підтримує функціонування найрозвиненішого в Україні антикорупційного веб-порталу (http://www.kpk.org.ua/), а також надає юридичну допомогу громадянам, що постраждали від корупції.

ГО “Антикорупційний комітет” досліджує різні аспекти корупції, зокрема особливості політичного фінансування в Україні за результатами проекту “Громадський моніторинг фінансування виборів до Верховної Ради України 2006 р.”. Наразі представники цієї організації займаються проблематикою подолання корупції у сфері вищої освіти, секторі оборони, державних закупівель, системі судових та правоохоронних органів. Також вони тісно співпрацюють з органами державної влади стосовно питань реформування антикорупційного законодавства в Україні та посилення участі громадських організацій у виробленні та реалізації антикорупційної політики. Варто зазначити, що ГО “Антикорупційний комітет” у лютому 2007 р. отримав статус Національної контактної групи Transparency Іnternatіonal -міжнародної громадської організації по боротьбі з корупцією, а тому зараз активно працює над впровадженням міжнародних методологічних підходів у практику антикорупційної діяльності в Україні.

Що стосується Київської міської організації спілки української молоді, то ми володіємо значним досвідом організації інформаційно-просвітницьких кампаній, масових заходів тощо, а також проводимо значну патріотично-виховну роботу з молоддю, що є необхідним для ширшого залучення молоді до заходів з викорінення корупції та формування нетерпимого ставлення до корупційних проявів. Наші гасла: “Антикорупційний фронт підтримує не окремих політиків, а конкретні справи цих політиків”, “Антикорупційний фронт об’єднує здорові сили суспільства”, “Ми боремось за право мати гідність, не плазувати перед чиновниками і людьми в погонах”, “Ми платимо податки і маємо право запитувати, як вони використовуються, впливати на те, щоб ці кошти використовувалися прозоро і ефективно, за призначенням”.

Серед завдань Антикорупційного фронту України - громадський контроль за органами влади, насамперед з метою прийняття ними прозорих рішень. Вплив на кадрову політику. Особи, що скомпрометували себе корупційними вчинками, мають статки, що перевищують їхні офіційні доходи, чи пов’язані з криміналом, не повинні займати керівні посади, особливо у правоохоронних органах. Захист прав людини, малого і середнього бізнесу від чиновницького, суддівського та міліцейського свавілля. Формування громадської думки і середовища, нетерпимого до корупції.

Для здійснення цих функцій Антикорупційний фронт України в особі згаданих громадських організацій має намір звернутися з пропозицією до уряду щодо залучення нас до реалізації та моніторингу виконання зазначеного вище урядового Плану заходів (на офіційній основі). Також ми плануємо взяти участь у реалізації міжнародних проектів, проводити акції, спрямовані на прийняття Президентом, урядом і парламентом рішень, що сприяють подоланню корупції, пропагандистських і роз’яснювальних заходів, протестних акцій, та активізувати співробітництво з правоохоронними органами. Останнє передбачає створення громадських колегій і кооптування членів Антикорупційного фронту у ці колегії, а також налагодження співробітництва із підрозділами внутрішньої безпеки правоохоронних органів для інформаційного співробітництва. Адже до нас надходить цінна інформація про зловживання і корупційні схеми з багатьох регіонів України. На цю тему ми вже мали зустрічі у Генеральній прокуратурі, Міністерстві внутрішніх справ, СБУ, Секретаріаті Президента України і знайшли підтримку у керівництва цих органів.

Важливою ланкою роботи є налагодження зв’язків з засобами масової інформації. Адже разом із ЗМІ ми зможемо сформувати громадську думку з метою осуду корупціонерів і фактів корупції, доведення до логічної і юридичної розв’язки факти порушення прав людини, зловживань з боку правоохоронців і чиновництва, звільнити державні органи від осіб, що скомпрометували себе зловживаннями. Крім того, Антикорупційний фронт є відкритим до співпраці з іншими громадськими організаціями, які серед своїх завдань вбачають необхідність подолання корупції у всіх сферах суспільного життя. З метою запобігання будь-яким спекуляціям, Антикорупційний фронт декларує свою незалежність від будь-яких політичних впливів і заявляє про підтримку будь-яких ініціатив і конкретних справ Президента, уряду і Верховної Ради, спрямованих на подолання корупції і оздоровлення ситуації в Україні.

На даному етапі коаліція Антикорупційного фронту України сприяє створенню громадських рад. Недавно, за ініціативою фронту, була створена Громадська рада при Департаменті Державтоінспекції МВС України. Укомплектована оперативна база для учасників коаліції Антикорупційного фронту України. Щодо інформації про конкретну діяльність, то відповідно до взятих на себе зобов’язань згідно з меморандумом ми дотримуємось конфіденційності з усіх питань.

Володимир Мозговий,
голова Київської міської організації
Cпілки Української Молоді,
член Громадської Ради по боротьбі
з корупцією при РНБО України

 Газета центральних органів виконавчої влади України “УРЯДОВИЙ КУР’ЄР”,
08.02.2008 р., №25 (3685).
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=110820542&cat_id=32395

Координати Штабу Антикорупційного фронту України:

01004, м. Київ, вул. Антоновича, 7-в, к. 12;

тел. (044) 289-77-48, тел./факс (044) 239-23-62. http://www.sum.org.ua/afu.htm

 

КООРДИНАТИ УЧАСНИКІВ КОАЛІЦІЇ
АНТИКОРУПЦІЙНОГО ФРОНТУ УКРАЇНИ:

 

ВГО „Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах”
01004, м. Київ, вул. Антоновича, 7-в, оф. 12.
Тел. (044) 289-77-48, тел./факс (044) 239-23-62
E-mail: k@komitet-k.org.ua
Internet: http://www.komitet-k.org.ua/

 

Київська міська організація Спілки Української Молоді
02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160, 2 поверх.
Тел.: (044) 247-91-33. Факс: (044) 562-000-3.
E-mail(s): kmosum@gmail.com
kmosum@ua.fm
Internet: http://www.sum.org.ua/

 

ГО “Комітет протидії корупції та організованій злочинності”
01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 35-б, оф. 4.
Тел. (044) 599-58-77, тел./факс: (044) 286-55-40
E-mail: corruption.ua@gmail.com
Internet: http://www.kpk.org.ua/

 

ГО “Антикорупційний комітет”, Transparency International
(Національна контактна група Трансперенсі Інтернешнл в Україні)
01001, м. Київ, проспект Перемоги, 65, оф. 269.
Тел.: (044) 422-52-65, (067) 4465366, (067) 4465434. Факс: (044) 461-90-22.
E-mail(s): shalimova_anna@ukr.net
olga_mashtaler@ukr.net
Internet: http://www.transparency.org/